Рівень цивілізованості суспільства визначається його ставленням до пам’яток історії та культури. Вони символізують безперервність і спадкоємність розвитку суспільства. Пошуки витоків національної культури ведуть до скарбниці самобутніх пам’яток минулого, духовних цінностей, звичаїв та обрядів, які передаються від покоління до покоління.
Одним з таких досягнень багатьох поколінь Воловецького району саме і є музей, який знаходиться в районному центрі. Мати в Воловець свій музей було мрією багатьох керівників, але, на жаль, вона так і не здійснилася з цілого ряду причин. Ця мрія стала дійсністю, коли за неї взялися справжні ентузіасти – співробітники Воловецького районної бібліотеки Валентина Шугаєв і Софія ГУБАШ.
Невгасаючої іскоркою, яка надихала їх на краєзнавчо-пошукову роботу, була діяльність добре відомого в районі самодіяльного художника, різьбяра, скульптора Федора Бабинця, що народився в селі Скотарське. Він у власному будинку влаштував своєрідний музей історії рідного краю. А в 1998 році силами бібліотечних працівників центральної районної бібліотеки, заручившись підтримкою тодішньої завідуючої райвідділом культури Вікторії Могіш і об’єднавши зусилля сільських бібліотекарів, в одній із вивільнених від книг кімнат почали створювати музей.На сьогодні він займає дві кімнати і налічує: 42 картини самодіяльних художників району , 13 старовинних ікон, 18 рідкісних і цінних книг (видання 1904-1944 рр.), 195 предметів домашнього вжитку, 129 одиниць одягу, взуття, більше 4 тисяч фотографій, 749 документів та інших предметів. Тут і вироби писанкарок, ткаль, ковалів, різьбярів, гончарів, майстрів лозоплетіння, вишивки, народної ляльки та ін. Всі вони зберігають дух минулого, напоєні мудрістю рідної землі.
Експонати, з яких виступає багатий духовний світ горян, – цікавий і потрібний подарунок для молоді, яка прагне пізнати минуле свого народу, його величезні культурні досягнення.
Головний інтер’єр музею складає житлова кімната верховинської будинку, в якому значну частку займає піч, її буденне вбрання. Тут же знаходиться меблі та побутові речі, більшість з яких дерев’яні. У коморі, яка використовувалася не тільки для зберігання продуктів харчування, але і домашнього начиння, прибудована грядка з чоловічим і жіночим святковим і буденним одягом, домотканими виробами.
Перед входом у житлову кімнату виставлені портрети талановитих горян, майстрів художньої літератури Це перш Лука Дем’ян, Василь Пагиря, Олексій Улинець, Федір Могіш, Софія Малильо, Марія Ігнатишин.Воловеччина оспівана ними в поезії і прозі, осмислена і відтворена на полотнах самобутніми художниками-живописцями Іваном Халус з Тишеві, Миколою мацурі і Василем Шагуром з Завадки, Миколою та Ігорем (батьком і сином) середовище з Воловець, Василем Фуцуром і Павлом Бецою з скотарських, Василь Понзель з Нижніх Воріт та іншими.
Серед експонатів музею велику цінність представляють 35 рукописних альбомів з документами та фотографіями, зібраними і впорядкованими тематично. Окремі рукописні альбоми присвячені історії сіл: Кічірного, Буківця, лазів, Латірка, Нової Розтоки, скотарські, Щербівця та ін. Щедра природа обдарувала людейВоловеччини різними талантами і перевагами. Перш за все їм присвячується експозиція “Воловеччина в історичних портретах”, де представлені особи творчої інтелігенції, політичні і наукові діячі, серед яких: Володимир Сливка – колишній ректор Ужгородського національного університету, Іван Курах – хірург, головний лікар Ужгородської міської клінічної лікарні, Іван Лявинець – екзарх греко-католицької церкви Чехії; Георгій Калитич – академік, родом з с. Біласовиця та ін.
Серед фотографій – відоме обличчя посла Сойму Карпатської України Івана Григи, учасника голодних походів, делегата I з’їзду народних комітетів в Мукачеві Івана Шимон, депутата Чехословацького парламенту, першого голови районної ради Василя Шерецького та ін. Оформлена більша експозиційна виставка документальних матеріалів, має символічну назву “Стіна скорботи”. Вона присвячена воловеччанам-учасникам Другої світової війни (1941-1945 рр.), Афганської війни (1978-1989 рр.), учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (1986 р.).
Все, що є в музеї, придбали самі і завдяки добрим людям, на яких, як відомо, світ стоїть і стояти буде. Внесок жителів району в поповнення музею важко переоцінити.
При музеї діє фольклорно-етнографічний колектив “Верховинка” в кількості 23 чоловік, який упродовж років виходить на сцену і повертає до життя стародавні обряди – сватанки, весілля, вечірки, пущання, святкування Святого Різдвяного вечора, Богоявлення і ін. Художній колектив заслуговує глибокої вдячності за самовіддану безкорисливу роботу. Вона вимагає неабиякого терпіння і втрати особистого часу, виконується, як правило, на громадських засадах. Уважне сприйняття присутніми їх співу свідчить публічного визнання корисності і важливості для суспільства такої праці.
Частими гостями музею відпочиваючі ЛОК турбази “Плай”, а це перш за все учні шкіл Рівненської, Тернопільської, Київської областей, а також туристи і ділові люди з Угорщини, Німеччини, Польщі, Англії, студенти біблійної семінарії зі Швейцарії та ін. Відвідавши музей, гості переконуються, що краєзнавчі музеї повинні бути в кожному місті, а в ідеалі – в кожному селищі і селі. Саме на це повинна бути націлена програма розвитку музейної справи в Україні. На жаль, ці закони поки не завжди виконуються.
Організатори музею не розпинаються на всіх перехрестях про любов до України. Вони просто живуть нею і в ній. Тому з метою естетичного виховання, формування духовної культури та від ¬ народженні національних традицій В.Шугаева, С.Губаш проводять з учнями шкіл району тематичні заняття, лекції, екскурсії. Все це є ефективним засобом живого і добре проілюстрованого навчання і доводить, що музей вчить творчо мислити, сприяє культурному розвитку. Вивчення історії своєї країни, історії регіону є головним напрямом краєзнавчої роботи музею як скарбниці національної культури.
Музей є гордістю української культурної спадщини Воловеччини та однієї з найбільших скарбниць історичної пам’яті Верховини. У ньому знайдуть для себе матеріали краєзнавці, дослідники побуту, обрядів, звичаїв, народної медицини, лісового господарства, народних ремесел, спорту і т.д.. Було б добре, якби музей вдалося переобладнати, модернізувати, створити нові експозиції, поглибити роботу по краєзнавчому обстеженню сіл району та розмістити все це в новому просторому приміщенні.