Віддалений куточок українських Карпат, який з часів незалежності України став доступний широкому туристичному загалу.

Гірський масив у Сідних Карпатах. Лежить головним чином у Румунії, в межах України – його пн.-зх. відроги (вЧернівецькій, Івано-Франківській і Закарпатській областях). У межах Марморошського масиву виділяють Рахівські гори і Чивчинські гори. Висота до 1936 м (г. Піп-Іван Мармароський). Рельєфу Марморошського масиву властива значна амплітуда відносних висот, що перевищують 1000 м, глибокі міжгірні долини, гострі гребені та вершини, круті схили. Вершини Марморошського масиву.: Ненєска (Міка-Маре) (1820 м), Жербан (1795 м), Петрос (П’єтросул) (1784 м), Чивчин (1769 м) та ін. Складається з кристалічних сланців, вапняків, доломітів, конгломератів, пісковиків. Розчленований ущелиноподібними долинами річок. Нижня частина пн. схилів вкрита хвойними, зх. і пд. – переважно широколистяно-хвойнимми лісами. Вище від сучасної межі лісу, яку створює ялина, значну площу займають криволісся та полонини. Для Марморошського масиву характерна різноманітність флори: тут зростають роман карпатський, тонконіг середній, білотка альпійська (едельвейс), дзвоники карпатські, тирлич жовтий та ін. рідкісні види, багато з яких занесені до Червоної книги України.

Марморошський масив українських Карпат називають гуцульськими Альпами. Цю назву масив отримав певною мірою завдяки горі Піп Іван Марморошський (ПІМ) та прилеглих вершин, що своїми гостроверхими формами нагадують    верхів’я європейських вершин.

Українська частина Марморошу лежить в прикордонній зоні, тому пересування туристичних груп вимагає обов’язкової реєстрації. Порядок отримання дозволу на перебування в прикордонній смузі  ми можете прочитати в наступній статті.

Найбільш мальовничою частиною масиву однозначно є район ПІМ з прилеглими вершинами. Гострі піки, виходи кристалічних порід, глибокі стрімкі кулуари    вражають в будь-яку пору року.
Інша частина масиву, що лежить в прикордонній смузі, має більш типовий для українських Карпат рельєф.   В районі г.Головачин починається прикордонна дорога,  на якій дуже часто зустрічаються уламки радянської  ”контрольно-слідової полоси”  КСП (величезні мотки колючого дроту та інші укріплення, стовпчики).  Від г. Межипотоки  ви можете  рухатись нижньою дорогою, що траверсує хребет до г.Стіг.

Для Марморошу є досить типовою проблема з водою влітку. В посушливі сезони на хребті практично відсутня вода, джерела пересихають і втамувати спрагу стає  складно.  Вода на хребті є в районі ПІМ (як на підйомах, так і на полонині Лисича). Також воду  можна знайти на іншому кінці  масиву в районі г. Стіг (є вказівник), а також початок  Білої тиси (є вказівник, до джерела веде старе маркування, спуск крутий близько 300м, можливо доведеться пошукати)

Дістатись масиву ви можете наступними шляхами :

• з Ділового веде дуже зручна дорога до полонини Лисича. На полонині зручно влаштовувати бівак (є вода) та зручно дістатись  Петроса, Берлебашки, Попа Івана Марморошського.
• з Богдана дістатись хребта краще через хр. Довгий (в район г. Межипотоки), неподалік повороту на Межипотоки є прикордонна застава, біля якої можна розбивати бівак та є вода.
• з г. Стіг  з Чорногори або з Чивчин. В районі г.Стіг є зручні місця для стоянки, а також доступ до води

Не зважаючи на те, що  на  Мармороші скрізь є однозначні стежки та дороги, туристи досить часто забігають  в Румунію. Бували випадки коли непогода  та нульова видимість збивала з толку навіть дуже досвідчених мандрівників і їм доводилось проводити ніч на чужині, а ранком поспіхом вертатись на Батьківщину.  Минулого року група українських туристів загуляла на 7 кілометрів в глиб  Румунії, чим спричинили міжнародний “розбір польотів”. Як наслідок, були введені більш суворі вимоги до туристичних груп та оформлення пропускних документів.  Повторимося,реєстрація всіх груп є обов’язковою!!!

Мандруйте Марморошем, милуйтесь краєвидами, радійте життю!!!

 Портал мандрівника