Чомусь не спалося. Мимоволі виглянув у вікно і побачив, що випав перший сніг.
На вулиці було темно, а на асфальті лежав сніг. Не втримався, незважаючи на ніч, одягнувся і поплентався на вулицю. Сніг! Він лежав на землі білий, повітряний, пухнастий. Не зворушений і не затоптаний.  Це біле прохолодно-яскраве покривало виділяло такий далекий, але знайомий запах, запах зими.
Здрастуй, зимонька-зима. Щось ти в цьому році приспішила.  Ще ніхто не чекав тебе!
І, ніби наперекір моїм словам, знову посипав сніг. Сніжинки кружляли в своєму танку, танцюючи і кружляючи, великими пластівцями осідаючи на землю і на мої губи. У них був незвичайний присмак зими.
Біля засніженої берізки цілувалася молода пара. Вони цілувалися і цілувалися, а сніг кружляв і кружляв, білим хмаркою ширяв над ними.
Дивись сніг, – нарешті помітила молода дівчина, відірвавшись від свого супутника.
Сніг! – І вона закрутилася в танці разом зі сніжинками.
Сніг! – Закричав її супутник, обхопивши дівчину за талію, почавши кружляти її в танці.
Краса, ах яка краса! – В унісон заспівали вони.

А я стояв серед сонного нічного містечка , з насолодою спостерігаючи за падаючим снігом. А він кружляв і кружляв.
Виявляється – як же мало нам треба для щастя. Всього лише, щоб посеред осені, на неопавший ще лист, випав перший сніг