Відео – кликни

Як м’ясниці – так пора одружень. Після минулих різдвяних свят то в одному, то в іншому селі верховинського краю зачувати веселі мелодії весільних троїстих музик, які запрошують як до запального іскрометного танцю, так і розділити радість молодих, які на рушники щастя поєднують свої долі. Днями шумно гуляла високогірна Синевирська Поляна . А весілля, між іншим, справлялося з розряду незвичайних, можна сказати – екзотичних.

Хоча густонаселена і по площі ого-го Синевирська Поляна – сільраді адміністративно підпорядковуються три села і дванадцять хуторів, – але все ж вона не рівня Великої Копані – резиденції сусіднього Хустського району.Порівняння це з приводу народжуваності: якщо в населеному пункті поблизу долини нарцисів проживає понад 50 близнюків – хоч в книгу рекордів Гіннеса записуй, – то в піднебесній селі Міжгір’я, за словами секретаря сільради Марії Красняник, всього-всього 5 двійнят. Село на село, як мовиться, не доводиться, так що, коли сестри сінполянки Василиса і Марина Вегеш одного разу виходили заміж – подія для глибинки виявилася значущою. До речі, напередодні близнюки мали ще одну причину приймати душевні поздоровлення – 6 січня, на самий Святвечір, відзначили 18 річницю життя. А тут, коли шлюбне свято, знову несподівано співпав факт, сповнений великої радості – 3 лютого їх матері Павичі Андріївні виповнилося наврочити 55 років. Кращого сюрпризу для матері-ювіляра, коли разом віласкане в дитинстві двоє дочок загального дня чинило заміжжя, неможливо придумати, хвилюючих урочистостей на старті року в родині, хоч відбавляй! ..

Про обоечко наречених можна чути тільки добрі слова. Друзі, знайомі, земляки хором говорять, що працьовиті, як бджілки, працюють в рідному мальовничому селі біля підніжжя Синевирського озера – перлини Карпат.Марина пліч-о-пліч з мамою у власному кафе “Павлина”, а Василиса в сусідстві реалізує сувеніри, на пам’ять купують мандрівники звідусіль.

– Наша сім’я за профілем роботи туристична, – каже мати Павлина.

І це майже так. Сама вона 33 роки торгового стажу, постійно її основні клієнти – туристи. Чоловік Микола Федорович в свій час був заступником директора тутешньої турбази “Синевирське озеро”. Навіть тривалий час жили в цьому відпочинку і оздоровчому закладі. У тиждень після пологів “квартирантка” в однокімнатці став і дует новонароджених дівчаток. Хоча тісно, ​​але весело було в будинку, в якому щебетали близнюки разом з братиком Ігорем, старшим на два роки. Компанійські Василиса і Марина, стверджують подружки, тому душевні – жартівливі, півчі. У школі вчилися добре. Було й таке за уроків. Яка з сестер краще підготувалася, і відповідала.Педагогам жартів виявилося розрізнити двоє школярок, схожих між собою, як краплі роси.

– Зяті – звичайні хлопці-молодці, – просто, але й не без гордості заявляє теща про хлопців-земляків, які скріпили союз сердець з її дочками.

Обидва з подружжя знають з малих років. 21-річний Валентин Яцько і 24-річний Олександр Бугіна – близькі сусіди Вегеш. Хлопці основному по сезонних роботах. Також працелюбні.

– За вихідних будемо їх вчити і кататися на гірських лижах, – посміхаючись, дотепно кажуть сестрички, які зі шкільних років воліють не тільки цьому виду спорту, але й волейболу. А серйозний план – жити під одним дахом, тобто мати один будинок на дві сім’ї. Нерозлучність – неписане правило дружби Близнюки на все життя.

… Весілля відбулося у “столиці” Верховини – райцентрі Міжгір’я, шикарному ресторані “Літній сад”. Як тамада Андрій Беца, який собі мав славу бути душею подібних святкових подій, так і численні гості, які з’їхалися з ближніх і дальніх країв, навіть стольградного Києва, Одеси, Вінницькій, Кіровоградській, щиро бажали квартету закоханих пар довголітніх взаєморозуміння і взаємоповаги, земного благополуччя, бажали нажити діточок, як на небі зірок, і, звичайно, безперестанку скандували “Гірко!”, щоб подружжя міцно обнімалися і солодко цілувались задоволення всім.